Калинова вода
Калина – символ українського народу інформація від SPADOK ORG UA
Здавна в Україні калина вважалась символом любові, щастя, краси, поваги. Цілу довгу холодну зиму палахкотять рубіновим намистом на калині яскраво-червоні плоди. А коли уважно глянути на зернину, вийняту з ягоди, то можна побачити, що вона нагадує маленьке серце. Її назва походить від слова «калити», тобто «загартовувати». А в цьому процесі воєдино зливаються дві могутні стихії – вогонь та вода, і сходяться вони в найміцнішій речовині — металі. Саме завдяки цьому стоїть калина завжди червоною – і в сирі тумани, і в холодні зливи, і в нещадні суховії, і в люті морози.
Калина символізує материнство: кущ – сама мати; цвіт, ягідки – діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина біля материнської хати – не тільки краса, а й наша берегиня. З калини робили колиски для немовлят.
У національній українській символіці калина уособлює дівочу красу і вроду, жіночість, сімейне благополуччя й достаток. Може, саме звідси і народні епітети та порівняння: “Дівчина, як у лузі калина”; “гарна, як калина”; “дівча виростає, як калина розквітає”…
Калина вважалась «весільним деревом» і була обов’язковою учасницею весільного обряду. Нею оздоблювали весільні короваї, весільні рушники, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту та дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки.
Гілками калини прикрашали святкові столи. Кімнатні рушники також рясніють пишними гронами калини. На хрестини калину затикали у калачі. Калину клали в першу купіль дитини.
Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Тому калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив виборювати свободу й гідність людську.
Тонізуюча Калинова вода для щоденного вмивання та делікатного очищення шкіри обличчя та для догляду за волоссям. Природний антисептик який допомагає впоратися з висипаннями і підвищує захисні властивості шкіри.
Добре підходить для в’янучої, комбінованої і масної шкіри.
Властивості:
Натуральна калинова вода від Екоматриця не містить сторонніх домішок, барвників та спирту. Оскільки гідролат нерафінований, він має природний осад та може містити вкраплення які походять з калинових ягід.
Легенда про Калину інформація від kazkar info
Все пішло з того часу, коли красуня Калина полюбила красеня-козака Гриця.
Полюбити полюбила, а того не знала, що те кохання не принесе їй щастя. Не знала, що батько Гриця вже домовився з багачем Балабухою про заручення сина з його донькою Ганною.
А сам Гриць, побачивши і зрозумівши, що Калина закохалась у нього, почав до неї ходити. Кохання до Гриця цілком полонило Калинине серце— дівчина ні про кого не хотіла й слухати.
І ось раптом як грім з ясного неба: Гриць одружується з багачевою дочкою Ганною!..
…Гучне весілля втягнуло в свою хмільну круговерть майже все село. Серед дружок Ганни була й Калина. Хоч серце її кров’ю обливалося, та ні поглядом, ні словом не показала горда дівчина свого горя.
Гриць, крадькома поглядаючи на Калину, тішився в душі, що вона так легко сприйняла його зраду. Звідки було йому знати, на що здатна зневажена дівчина.
Почалися танці. Гарна струнка Калина стала перед столом, за яким сиділи молодята, вклонилася, запрошуючи молодого до танцю. Що робити Грицеві? Хочеш не хочеш, встав він з-за столу і пішов у танок. Майже всі присутні на весіллі знали про зальоти Гриця до Калини, тому з цікавістю спостерігали, як вони танцюють. Вихорем кружляв молодий навколо дівчини, а вона то лебідкою пливла, то, мов вітер весняний, проносилася по світлиці. І ніхто не помітив, як у якусь коротку мить вона встигла шепнути Грицеві: «Вийди, я тебе чекатиму біля річки».
Задихані, розчервонілі, вони скінчили цей шалений танець під останній удар бубна та й розійшлися по своїх місцях.
За якийсь час Калина непомітно зникла. Захмелілі гості не побачили, коли вслід за нею вийшов із світлиці :і молодий.
І ось вони стоять над річкою. Калина, хоч яка вона була горда, не стрималася, плакала невтішно, припадаючи до Грицевих грудей. А він стояв, не знаючи, що робити. Жаль було йому Калини, але ж не більш, бо любов його була як та падуча зірка — спалахнула та й погасла. Та й пам’ятав Гриць, що треба вертатися до хати, адже там на нього чекала молода.
Саме молода й помітила, що нема в хаті ні Гриця, ні Калини. Страшний здогад прокрався в її душу, ревнощі ножем кольнули в серце. І вона вибігла в нічну темінь
А там, побачивши Калину в обіймах Гриця, крикнула:
— Ах ти, розлучнице проклята! Ти задумала відбити в мене мужа! Ніколи цьому не бути!
З цими словами вхопила свою суперницю за пишну косу, відірвала від Гриця.
Розгнівана і горда, Калина обхопила Ганну обома руками і потягла до кручі, під якою вирувала річка.
— Не будеш же й ти його парою,— вигукнула і разом з Ганною кинулась у вир.
На ранок люди знайшли тіла обох утоплениць — одна одну вони тримали мертвою хваткою. Насилу вдалося розчепити їхні закляклі руки.
Ганну як законну Грицеву дружину поховали на цвинтарі, а Калину як розлучницю і душогубку — на високій кручі над річкою.
На другу весну на скромній Калининій могилці виріс високий кущ і зацвів білим запашним цвітом. А на осінь краплинами крові заясніли на нім червоні, гіркуваті на смак ягоди. Так і назвали люди той кущ по імені дівчини — калиною.
І, мабуть, через те, що кохання забрало життя у молодої дівчини, що з кохання зріс цей кущ, має калина стільки цілющих соків.
Так розповідає легенда. Чи було все те насправді, хтозна! Бо є ж у легендах і правда, і поетична вигадка. Але ж калина є насправді, і люди її дуже шанують за високі цілющі якості.
Червона калина
Легенда каже, що калиною ставала моша — жінка, яка приймала пологи. За великі труди Бог її ще раз деревом пускав на світ, щоб вона ним радувала. Коли помирала моша, біля її хати садили калину, аби не переводився рід. З тої калини плодів не ламали, ті плоди мали пташки дзьобати та дівчатам у Господа щастя просити.
Якщо дівчина чи жінка не дочекалися жовніра з війни, то край дороги чи коло води садили вони калину, що символізувала собою вічне чекання.
Якщо дівчина виходила заміж, а інший хлопець за нею побивався, то, коли її виряджали до вінця, він приходив з кетягом калини, щоб показати, як йому гірко. Дівчина ту калину кидала через хату (або давала боярам те зробити). Боярин кидав і казав:
— Нехай та біль зникне, як оця калина.
В інших селах молода клала калину під праву ногу, розтолочувала навхрест, а хлопець давав їй червінець, мовлячи:
— Я тобі червінець, а ти мені — моє серце…
Читайте також:
Старовинне розсольне мило Soleseife
Трав’яний оцет // Herbal vinegar
Приєднуйтесь до спільноти в Viber "Еко Технології 21 Official"
